Вплив санкцій. Грудень 2022 року

Санкції
13 ГРУ 2022

«Фортеця Росія» демонструє ознаки фінансової напруги. У IV кварталі 2022 року, на тлі скорочення нафтогазових доходів і зростання витрат на війну через мобілізацію, Міністерство фінансів Росії почало активно використовувати кошти нафтового фонду для фінансування бюджету. Воно також запровадило спеціальний податок на надприбутки Газпрому від продажу газу та несподівано розпочало масштабний випуск внутрішніх облігацій, переважно з плаваючою ставкою. У зовнішньому секторі Росія цьогоріч втрачала резерви попри значний профіцит поточного рахунку.

Загалом замороження активів Центрального банку Росії та фінансові санкції послабили «фортецю Росія», перекривши їй доступ до зовнішніх ринків і створивши тиск на банківську систему. Тепер фінансове становище країни потенційно вразливе: якісних резервів у конвертованих валютах вистачає лише на один місяць імпорту, а санкції перешкоджають перетворенню російських іноземних активів на ліквідні резерви.

Дотепер під час війни економіка й фінансова система Росії демонстрували кращі результати, ніж очікувалося. Значною мірою завдяки високим нафтогазовим доходам, які зросли до рекордних понад $350 млрд, або 20% ВВП, російські економіка й бюджет виявилися, на жаль, доволі стійкими. Замість двозначного падіння, яке прогнозували одразу після вторгнення Росії, консенсус-прогноз тепер передбачає скорочення ВВП на 3–4% у 2022 році.

З огляду на результати II та III кварталів ми загалом погоджуємося з цією оцінкою, проте вважаємо, що мобілізація та падіння сировинних цін можуть погіршити результат. Кращі за очікування показники Росії пояснюються поліпшенням торговельного балансу, збільшенням державних видатків і поступовим запровадженням санкцій. Ці чинники значною мірою компенсували ослаблення внутрішнього попиту. Така стійкість особливо прикра на тлі падіння української економіки на 30–35%, спричиненого російським вторгненням.

Проте зараз російські економіка й бюджет наближаються до переломного моменту через різке скорочення нафтогазових доходів. Ми очікуємо, що запровадження цінової стелі на нафту та втрата доступу до європейського газового ринку знизять ці доходи нижче критичного рівня $40 млрд на квартал і ще більше виснажать макроекономічні резерви. У результаті Росія зіткнеться зі значними труднощами у фінансуванні війни та новою хвилею фінансової нестабільності. Водночас завдяки обіцяній підтримці Європи на €18 млрд і США на $13 млрд Україна перебуває у значно сильнішій позиції щодо фінансування бюджету у 2023 році.

Щоб посилити тиск, ми закликаємо союзників України запровадити додаткові санкції та забезпечити суворий контроль за дотриманням чинних обмежень. Критично важливими є зниження цінової стелі на нафту до $35 за барель і поширення фінансових санкцій на установи, які досі не потрапили під обмеження, насамперед Газпромбанк.

Чому російська економіка цьогоріч виявилася стійкішою, ніж очікувалося

1. Найважливіший чинник — значне зростання профіциту торгівлі завдяки високим цінам на нафту й газ та рекордним доходам від їх експорту. Це захистило економіку та фінансову систему. Обсяги експорту нафти скоротилися незначно: ембарго ЄС на сиру нафту набуло чинності лише в грудні, а значну частину постачання переорієнтували на Китай, Індію й Туреччину. Водночас високі світові ціни донедавна більш ніж компенсували знижку на російську нафту.

Так само скорочення експорту газу через обмеження Росією постачання до Європи донедавна компенсувалося різким зростанням цін. Цьому сприяло й прагнення ЄС заповнити газові сховища, через що попит залишався нееластичним до ціни. У результаті нафтогазові доходи Росії у 2022 році можуть сягнути рекордних $350–360 млрд.

Загальний експорт у I–III кварталах був на 27% більшим, ніж за той самий період 2021 року. Одночасне скорочення імпорту на 10% додатково збільшило торговельний профіцит. Отже, чистий експорт значною мірою компенсував негативний вплив слабкого внутрішнього попиту, спричиненого санкціями та загальною невизначеністю.

2. Попри санкції, високі нафтогазові доходи дозволили Росії профінансувати додаткові державні видатки. Проте тепер, зі скороченням цих надходжень, вона починає витрачати накопичені нафтогазові заощадження. Після вторгнення кошти Фонду національного добробуту (ФНД) використовували для підтримки широкого кола компаній, які опинилися у скруті після запровадження перших санкцій.

Зараз, коли нафтогазові доходи слабшають, Росія дедалі активніше витрачає раніше накопичені кошти. Від жовтня щомісячні вилучення з ФНД для фінансування бюджету становлять 250–300 млрд рублів. Крім того, у IV кварталі 2022 року Росія вилучає в Газпрому 1,2 трлн рублів, або близько $20 млрд, через спеціальний податок.

3. Ще один чинник — поступове запровадження санкцій на практиці. Наприклад, ключове нафтове ембарго ЄС, погоджене в липні, лише нещодавно набуло чинності, а аналогічні обмеження на нафтопродукти почнуть діяти в лютому 2023 року. Інші санкції ще взагалі не запрацювали: зокрема, ембарго ЄС на металеві сляби набуде чинності лише через два роки.

Важливо й те, що окремі країни, зокрема Китай і Туреччина, збільшили торгівлю з Росією, послабивши вплив санкцій. До того ж багато обмежень містять суттєві винятки для великих виробників, що підриває ефективність санкційного режиму.

4. Санкції проти фінансового сектору не спричинили системної кризи, а отже, не поширилися на реальну економіку так, як очікувалося навесні. Попри безпрецедентні заходи, зокрема замороження активів Центрального банку Росії та відключення більшості великих російських банків від фінансових систем США і Європи, Росії вдалося пережити початковий удар. Цьому сприяли значні прогалини в обмеженнях, через які перенаправляли фінансові потоки, та сильні показники зовнішнього сектору.

Центральний банк відіграв ключову роль у стабілізації ситуації, надавши банківській системі додаткову рублеву ліквідність. Водночас він підтримував довіру до рубля й стримував інфляцію різким підвищенням процентних ставок. Проте поєднувати ці завдання — забезпечувати фінансову стабільність через надання ліквідності та монетарну стабільність через посилення політики — дозволяла саме сильна зовнішньоекономічна позиція країни.

5. Хоча медіа часто зосереджуються на різкому падінні автомобілебудування та виході західних компаній, загальний вплив на промисловість поки що був менш драматичним. У жовтні 2022 року промислове виробництво скоротилося лише на 2,6% порівняно з жовтнем 2021 року. За січень–жовтень 2022 року його обсяг залишився на рівні аналогічного періоду 2021 року. За останніми даними, російська промисловість виглядає стабільною: і виробництво, і інвестиції продовжують помірно відновлюватися.

Чому санкції все ж працюють, а Росія починає програвати економічну війну

1. Санкції вже завдали Росії відчутної шкоди: її економічні результати значно гірші як за довоєнні очікування, так і за показники інших нафтовидобувних країн. Очікуване скорочення ВВП на 3–4% у 2022 році означає погіршення його динаміки на 8–10 відсоткових пунктів порівняно з довоєнними прогнозами. Відставання від темпів зростання Саудівської Аравії — експортера нафти порівнянного масштабу — становить 10–12 відсоткових пунктів.

2. Росія вже демонструє явні ознаки труднощів із фінансуванням. У другій половині року нафтогазові доходи почали скорочуватися через падіння світових цін, міцний рубль і обвал експорту газу до Європи. Унаслідок цього бюджет став дефіцитним. Російська влада очікує, що у 2022 році дефіцит сягне 2% ВВП.

У відповідь Міністерство фінансів у IV кварталі запровадило спеціальний податок на надприбутки Газпрому в розмірі 1,2 трлн рублів, або 0,9% ВВП 2021 року, та використало 1 трлн рублів із ФНД для фінансування бюджету. Паралельно воно розпочало масштабні незаплановані внутрішні запозичення: за останні тижні залучило понад 2,2 трлн рублів, або 1,7% ВВП 2021 року, переважно за плаваючими ставками.

У зовнішньому секторі резерви скоротилися попри значний профіцит поточного рахунку. Росія стикається із серйозною проблемою доступу до повноцінних валютних резервів — ліквідних активів у конвертованих резервних валютах країн G10, які широко використовуються для платежів і виконання фінансових зобов’язань.

Чому ми оптимістично оцінюємо перспективи санкційної коаліції на економічному фронті

1. Ключовим чинником, на нашу думку, є торгівля. Зокрема, ми очікуємо падіння доходів від експорту нафти й газу більш ніж на 50% у 2023 році. Це пояснюється кількома змінами: європейським ембарго на сиру нафту, яке діє з грудня, ембарго на нафтопродукти, що запрацює в лютому, ціновою стелею G7 на нафту та різким скороченням постачання природного газу до Європи.

Щоразу, коли нафтогазові доходи, на які припадає 60% експорту й 40% надходжень федерального бюджету, різко падали — зокрема після 1986 року, у 1998, 2008, 2014 та 2020 роках, — країна стикалася з економічною кризою.

Ми очікуємо, що без захисту, який забезпечують високі доходи від експорту вуглеводнів, у 2023 році знову проявляться внутрішні фінансові вразливості Росії. Зростуть ризики масового вилучення депозитів і можливого обвалу рубля. Це має суттєво обмежити здатність Росії продовжувати фінансування війни.

З огляду на попередній досвід ми вважаємо критичним рівень нафтогазових експортних доходів у $40 млрд на квартал або менше. Нижче цього рівня Росії буде складно фінансувати імпорт і державні видатки.

Щоб максимізувати вплив, ми закликаємо санкційну коаліцію якнайшвидше знизити цінову стелю на нафту до $35 за барель. Такий рівень опустить нафтогазові доходи нижче критичної межі, але залишатиметься значно вищим за середні витрати на видобуток у $10–15 за барель, зберігаючи для Росії стимул постачати нафту.

2. Погіршення зовнішнього балансу посилить тиск на російські резерви. Ключовою слабкістю ми вважаємо брак якісних резервів — ліквідних активів у валютах країн G10, які можна використовувати для міжнародних платежів і виконання зобов’язань.

Хоча станом на середину грудня Росія мала значні іноземні активи — $570 млрд резервів, — близько половини з них перебувають під санкціями. Запаси золота приблизно на $130 млрд та активи в юанях приблизно на $100 млрд складно швидко й у великих обсягах перетворити на якісні резерви.

Тому подальші санкції та контроль за їх виконанням мають бути спрямовані, зокрема, на те, щоб не дозволити Росії поповнювати якісні ліквідні резерви. Для закриття прогалин ми пропонуємо застосовувати вторинні санкції до фінансових центрів та установ у третіх країнах, які сприяють фінансовим операціям із Росією. Особливо ризикованими вважаємо такі юрисдикції, як Туреччина та ОАЕ, куди останнім часом надходили значні обсяги російського капіталу.

3. Скорочення нафтогазових доходів і подальший тиск на резерви, найімовірніше, послаблять рубль, посилять фінансову нестабільність і створять загрозу монетарній стабільності через прискорення інфляції. Це поставить російську владу перед складним вибором.

Як і у 2022 році, Центральний банк Росії буде змушений надавати фінансовій системі ліквідність для підтримки банків і зниження ризику масового вилучення депозитів. Водночас йому доведеться підвищувати процентні ставки, щоб утримувати депозити в банківській системі, підтримувати валюту та реагувати на зростання інфляції. Це, своєю чергою, вдарить по економіці й поступово погіршуватиме якість банківських активів.

Без сильного зовнішнього балансу узгоджувати ці завдання буде значно складніше. Щоб прискорити ці процеси, ми пропонуємо поширити санкції на фінансові установи, які досі не потрапили під обмеження. Зокрема, після повного набуття чинності нафтовим ембарго ЄС у лютому та різкого скорочення постачання газу виняток для Газпромбанку, покликаний забезпечувати енергетичні розрахунки з Європою, більше не матиме підстав.

4. У бюджетному фінансуванні перевага також переходить до України. Дотепер Росія мала значно сильнішу бюджетну позицію. Доходи України суттєво постраждали через війну: економіка скоротилася приблизно на третину, багато міст і підприємств були зруйновані. Водночас російський бюджет підтримували високі нафтогазові надходження.

Наступного року Росія спрямовує на оборону 30% бюджетних видатків, тоді як Україна виділяє близько 50% бюджету на фінансування війни. Але зараз ситуація змінюється. Нафтогазові доходи Росії наступного року скоротяться, а фінансувати спричинений цим дефіцит буде складно через закритий доступ до зовнішніх ринків і тиск на банківську систему.

Натомість Україна вже має погоджене фінансування на €18 млрд від ЄС та $13 млрд від США. Разом із додатковою підтримкою донорів ці кошти забезпечують ресурси для фінансування бюджету 2023 року.

5. Різке скорочення іноземних інвестицій, обмеження доступу до високотехнологічного імпорту та втрата кваліфікованих працівників із часом суттєво вплинуть на продуктивність і потенціал зростання Росії. У деяких галузях, зокрема автомобілебудуванні та авіації, цей вплив уже помітний.

Тоді як Україна та країни, проти яких Росія використовує енергетичний експорт як зброю, відновлюватимуть економіку у 2023 році й надалі, сама Росія, ймовірно, залишатиметься у стані стагнації в осяжному майбутньому.

Щоб посилити цей ефект, ми пропонуємо зосередитися на протидії обходу санкцій і посиленні експортного контролю. Різке зростання імпорту з альтернативних країн-постачальників, зокрема Туреччини, ймовірно, свідчить про перенаправлення торговельних потоків для обходу обмежень.

Висновки

Ми очікуємо, що в найближчій перспективі Росія знову опиниться у кризі, коли нафтове ембарго та цінова стеля почнуть повною мірою впливати на її доходи. Це допоможе скоротити тривалість війни.

Від анексії Криму у 2014 році країна демонструвала слабке зростання, оскільки Путін віддавав перевагу зовнішній агресії, а не розвитку власної економіки. Тепер, без доступу до критично важливих ринків, іноземних інвестицій і західних технологій, довгострокові темпи зростання, які вже становлять лише 1–1,5%, найімовірніше, знизяться ще більше.

Водночас макроекономічні резерви виснажуються, скорочуючи ресурси, необхідні для підтримки фінансової системи, фінансування державних послуг і пенсій. Росія ще більше залежатиме від нафти й газу — секторів, які, ймовірно, скорочуватимуться в міру енергетичного переходу, — та опиниться у вразливій ролі постачальника сировини для Китаю й інших ринків, що розвиваються.

Поки Росія стикатиметься із занепадом економіки, Україна матиме можливості для відновлення завдяки підтримці союзників, доступу до західних ринків і перспективі членства в ЄС. У середньостроковій перспективі наздогнати Польщу — країну, яка на момент розпаду СРСР перебувала на порівнянному рівні й багато в чому має схожу економіку, але зараз утричі багатша, — видається досяжною метою. Це означало б десятиліття високих темпів зростання.

Оскільки перша половина 2023 року стане переломним моментом для російської економіки, ми закликаємо союзників України терміново запровадити додаткові заходи:

  • знизити цінову стелю на нафту, щоб скоротити нафтогазові доходи;
  • запровадити повні санкції проти решти системно важливих фінансових установ і закрити можливості обходу обмежень через треті країни;
  • скасувати санкційні винятки для великих виробників у ключових галузях.