Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Доходи Санкції
18 ЛИП 2022

Автори: Джейкоб Нелл — старший науковий співробітник KSE Institute, член міжнародної робочої групи Єрмака — Макфола з питань санкцій проти Росії; Наталія Шаповал — керівниця KSE Institute, членкиня міжнародної робочої групи Єрмака — Макфола з питань санкцій проти Росії; Борис Додонов — керівник Центру досліджень енергетики та клімату KSE Institute. Переглянута й оновлена версія документа, вперше опублікованого 18.07.2022.

Основні висновки. Запаси гігантського нідерландського газового родовища Гронінген оцінюються у 450 млрд кубометрів. До запровадження нещодавніх обмежень воно могло забезпечувати видобуток понад 50 млрд кубометрів на рік. Збільшення видобутку на Гронінгені для заміщення російського газу з «Північного потоку — 1» цієї зими допомогло б підтримати достатнє газопостачання, поки Європа відмовляється від російського газу. Це дозволило б уникнути перебоїв, стримати ціни на енергію та газ і скоротити російські газові доходи, зміцнюючи економічну стабільність Європи та послаблюючи здатність Росії вести війну. Збільшення видобутку справді підвищує ризик просідання ґрунту, але величезні додаткові доходи можуть профінансувати компенсації та розвиток регіону. Для ілюстрації: за нашими оцінками, доходів від продажу 25 млрд кубометрів за нинішніми цінами вистачило б на придбання всього житлового фонду Гронінгена. Невідомими залишаються технічні обмеження швидкого нарощування видобутку. Проте з огляду на досі високий попит на низькокалорійний газ та наявну систему підтримання пластового тиску ми бачимо можливості для суттєвого збільшення постачання газу до Європи завдяки Гронінгену.

Росія скорочує постачання газу

Із середини 2021 року Росія обмежує постачання газу до Європи, успішно піднімаючи ціни до історичних максимумів. Однак вона могла переграти сама себе. Наприкінці червня російські постачання становили близько 1 млрд кубометрів на тиждень, або 50 млрд кубометрів у річному вимірі, — приблизно третину від близько 150 млрд кубометрів, які Росія постачала до Європи останніми роками. Хоча скорочення постачання ефективно підвищило ціни, високі ціни своєю чергою стимулюють альтернативну пропозицію та зменшують попит. Навіть за таких скорочених російських постачань Європа закачує достатньо газу до сховищ: рекордні 37 млрд кубометрів у другому кварталі. Отже, загалом вона впевнено рухається до перевищення цільового рівня заповнення сховищ у 80%, або близько 90 млрд кубометрів, до початку зими.

Гронінген, імовірно, здатний компенсувати нестачу російського газу

Нинішні високі ціни на газ у Європі відображають поширену невизначеність щодо можливості замінити російський газ. Дехто, зокрема міністр фінансів Франції Ле Мер, очікує, що Росія повністю припинить постачання до Європи. Росія обмежує постачання із середини 2021 року, а цього року пішла далі, перекривши газ Польщі, Болгарії, Фінляндії та Нідерландам через відмову платити в рублях. З огляду на те, що «Газпром» уже використовував технічне обслуговування та аварії як приводи для скорочення постачання, багато хто сумнівається, чи відновиться робота «Північного потоку — 1» 22 липня після планових ремонтних робіт.

Якщо ці російські обсяги не вдасться замістити, особливо за холодної зими, Європі загрожують вимушені зупинки промисловості, передусім у залежних від газу Німеччині та Італії. Цього, імовірно, можна уникнути: постачання СПГ і газу з Норвегії вже досягли рекордних обсягів і можуть зрости ще більше, а запаси у сховищах значно вищі, ніж у цей самий час торік. Заміщення газу вугіллям, нафтою, атомною та відновлюваною енергією може бути значним, особливо у виробництві електроенергії, і цей процес лише починається. Заходи з управління попитом — передусім зменшення охолодження та опалення приміщень — можуть бути ефективними. Наприклад, вони допомогли скоротити споживання електроенергії на 15% у Токіо після землетрусу та аварії на Фукусімі. Тепер такі заходи, ймовірно, впроваджуватимуть активніше: після заклику МЕА до дій Європейська комісія запропонувала скоротити попит на газ на 15% — спочатку добровільно, а потім на обов’язковій основі.

Проте існує й потенційне внутрішнє джерело постачання, яке могло б одразу зменшити побоювання перебоїв, — Гронінген. На це вказують нещодавня стаття Bloomberg та наш документ робочої групи про нафтові й газові санкції. Це гігантське нідерландське родовище досі має 450 млрд кубометрів запасів. У газовому сезоні 2012–2013 років, останньому перед запровадженням обмежень, видобуток становив 53 млрд кубометрів, а в сезоні 2015–2016 років — іще 27 млрд. Нещодавно запаси списали: наприклад, цього року нідерландський регулятор офіційно повідомив лише про 6,6 млрд кубометрів запасів Гронінгена, а видобуток обмежили кількома мільярдами кубометрів на рік. Але це було політичне рішення. Зокрема, у березні 2018 року вирішили закрити родовище до 2030 року, щоб знизити ризик просідання ґрунту та підземних поштовхів. У вересні 2019 року ухвалили нове рішення — прискорити закриття до середини 2022 року. Технічно видобуток на Гронінгені можна відновити. Якщо повернути його до рівня перед запровадженням обмежень, родовище даватиме 50 млрд кубометрів на рік, що загалом компенсувало б дефіцит газу в Європі. Адже Європа вже поповнює сховища достатніми темпами, навіть коли російське постачання становить близько 50 млрд кубометрів у річному вимірі.

Зображення до Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Джерело: ENTSOG, Bruegel.

Зображення до Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Джерело: ENTSOG. Примітка: «Схід» означає газ із Росії незалежно від маршруту його постачання, зокрема через Білорусь та Україну.

Зображення до Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Джерело: AGSI.

Зображення до Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Джерело: NLOG.

Проблема землетрусів…

Головною перешкодою для збільшення видобутку на Гронінгені є серія підземних поштовхів останніх років, зокрема землетрус у Гейзінге 2013 року. Їх пов’язують із просіданням ґрунту через зниження пластового тиску в міру виснаження родовища. Корисний огляд цієї проблеми наведено в дослідженні Колумбійського університету про припинення видобутку газу на Гронінгені. Поштовхи вже спричинили певні пошкодження майна, хоча досі обійшлося без травмованих. Разом із побоюваннями серйозніших наслідків майбутньої сейсмічної активності це сформувало політичний консенсус щодо згортання видобутку. Строки раптово переглянули: замість рішення 2018 року поступово припинити видобуток до 2030-го у 2019 році вирішили завершити його вже у 2022 році. Коли такий консенсус сформувався, змінити його буває складно навіть під час нинішньої електроенергетичної та газової кризи. Наприклад, у Німеччині уряд відкинув можливість продовження роботи трьох останніх ядерних реакторів після кінця цього року. Зокрема, було відхилено пропозицію операторів АЕС продовжити їхню роботу лише на три місяці — до весни 2023 року, щоб пройти наступну зиму.

Зображення до Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Джерело: KNMI.

…наслідки якої, на нашу думку, можна компенсувати додатковими доходами

Ми вважаємо, що нинішні високі ціни на газ мають змінити ситуацію. За ціни 160 євро за МВт·год, або близько 1600 євро за тисячу кубометрів, видобуток, достатній для заміщення нинішніх російських постачань обсягом близько 1 млрд кубометрів на тиждень, або 50 млрд кубометрів на рік, забезпечив би щонайменше 75 млрд євро доходів протягом року. Це понад 9% ВВП Нідерландів. Така сума настільки велика порівняно з економікою Гронінгена — утричі більша за оцінку регіонального ВВП статистичним відомством, — що її мало б вистачити і на компенсацію будь-яких збитків від посилення сейсмічної активності, і на створення великого фонду майбутнього розвитку регіону. Наприклад, вона дозволила б щороку виплачувати по 150 тис. євро кожному з пів мільйона дорослих жителів провінції Гронінген. Ще показовіше: за ці кошти можна було б двічі придбати весь житловий фонд Гронінгена. За нинішніми ринковими цінами така купівля коштувала б 37 млрд євро, якщо виходити зі 120 тис. помешкань і середньої вартості односімейного будинку 310 тис. євро. Це приклади, а не пропозиції. Головна думка полягає в тому, що доходи настільки великі, що нідерландський уряд мав би достатньо додаткових ресурсів для компенсації будь-якої шкоди від просідання ґрунту.

Ми бачимо кілька причин спрямовувати ці доходи саме до фонду розвитку Гронінгена. По-перше, закріплення додаткових коштів за регіоном, який ризикує зазнати шкоди від збільшення видобутку, є справедливим і має допомогти здобути місцеву політичну підтримку. По-друге, фонд, кошти якого витрачатимуть поступово, ймовірно, матиме триваліший позитивний економічний ефект, ніж одноразові виплати, які до того ж можуть підживлювати інфляцію. По-третє, досвід свідчить, що накопичення додаткових нафтогазових доходів у фонді, як це зробила Норвегія, має значні переваги перед їх негайним витрачанням через бюджет, як у Нідерландах і Великій Британії. І Нідерланди у 1960-х, і Велика Британія у 1980-х постраждали від «голландської хвороби» через завищений валютний курс. При цьому жодна з цих країн не створила постійного фонду, який залишився б після виснаження їхніх природних багатств.

Технічні складнощі: низькокалорійний газ і пластовий тиск

Ми бачимо дві технічні перешкоди для простого відкриття вентилів і повернення видобутку до рівня 50 млрд кубометрів на рік, який був до запровадження обмежень.

По-перше, газ Гронінгена є низькокалорійним, або L-газом, із високим вмістом азоту. Це може створювати проблему, якщо обладнання в будинках і на підприємствах розраховане на «стандартний» висококалорійний газ із низьким вмістом азоту. Однак газ Гронінгена був стандартом для Північно-Західної Європи, тому значна частина інфраструктури та споживачів досі орієнтована на L-газ. Наприклад, нідерландська газова компанія Gasunie нині інвестує понад 500 млн євро в будівництво установки в Зейдбруку, запуск якої заплановано на жовтень 2022 року. Додаючи азот, вона перетворюватиме до 10 млрд кубометрів висококалорійного газу на рік на L-газ, який можна подавати до нідерландської газової системи. Якщо протягом певного часу буде доступно більше природного L-газу, ці потужності зі змішування з азотом поки не знадобляться. Отже, технічна межа споживання низькокалорійного газу може існувати, але ми очікуємо, що вона буде високою з огляду на розгалужену мережу його споживачів і сховищ у Нідерландах, Німеччині, Бельгії та Франції. Згідно з останнім звітом за березень 2022 року про переведення ринку L-газу на висококалорійний газ, попит на штучно отриманий L-газ становить 350–400 ТВт·год, або 36–41 млрд кубометрів. Його можна було б замістити додатковим видобутком на Гронінгені, вивільнивши приблизно такий самий обсяг висококалорійного газу. Це еквівалентно 8–9% європейського попиту на газ або 60–70% російських постачань через «Північний потік — 1» у 2020–2021 роках.

Зображення до Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Джерело: МЕА, «Переведення ринку L-газу на висококалорійний газ — зимовий звіт 2022 року».

По-друге, пластовий тиск може бути надто низьким для негайного збільшення видобутку. На Гронінгені є система підтримання тиску, але для нарощування відбору газу її, можливо, доведеться посилити. Це може потребувати буріння додаткових нагнітальних свердловин і тривалого закачування додаткових флюїдів, щоб підвищити пластовий тиск, а отже — певного часу. Тут є кілька варіантів, зокрема нещодавня пропозиція Groningen Group 2.0 збільшити закачування азоту в північній частині родовища. Ще одним варіантом може бути уловлювання та зберігання вуглецю (CCS).

Зображення до Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Джерело: дані про пластовий тиск із www.nam.nl/feiten-en-cijfers, наведені в дослідженні «Чисельне та експериментальне моделювання реактивації розломів і сейсмічних розривів для аналізу індукованої сейсмічності на газовому родовищі Гронінген» (Buizje, 2020).

Водночас динаміка видобутку на Гронінгені свідчить про значні можливості для його збільшення. До запровадження обмежень у 2014 році щомісячний видобуток становив 5–6 млрд кубометрів, а ще в березні 2018 року перевищував 2 млрд кубометрів на місяць. Відтоді зафіксований пластовий тиск знизився лише помірно. До того ж обсяги видобутку часто подвоюються або скорочуються вдвічі від місяця до місяця. Це свідчить, що видобуток регулюється механічно, а не обмежений властивостями пласта чи повільнішою системою управління тиском. Крім того, на початку 2022 року уряд Нідерландів дозволив видобути 2,8 млрд кубометрів у газовому сезоні 2022–2023 років, відступивши від попереднього рішення закрити родовище в жовтні 2022 року та залишити його лише як резерв. Уряд також допустив подальший видобуток «залежно від геополітичної ситуації». Це вказує на те, що додатковий видобуток є питанням вибору, а не фізичних обмежень.

Зображення до Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Джерело: центр даних про родовища NLOG.

Зображення до Гронінген: як протидіяти газовому шантажу Росії

Джерело: NLOG, див. https://www.rijksoverheid.nl/onderwerpen/gaswinning-in-groningen/afbouw-gaswinning-groningen

Щоб розвіяти побоювання, ніби уряд Нідерландів прикриває технічними причинами політичне рішення дотримуватися наявного консенсусу щодо припинення видобутку, та підготувати ґрунт для його збільшення на Гронінгені, ми пропонуємо три кроки:

  1. Зобов’язання уряду Нідерландів спрямовувати всі додаткові доходи від видобутку понад нинішній план, за вирахуванням додаткових витрат, на інфраструктуру Гронінгена та компенсацію шкоди від просідання ґрунту. Його можна підкріпити гарантією виплати компенсацій.
  2. Публікація незалежних звітів про потенційний попит на L-газ у Північно-Західній Європі, варіанти управління пластовим тиском і відповідні сценарії видобутку.
  3. Негайна підготовка майданчиків і мобілізація бурових установок для спорудження додаткових нагнітальних свердловин — за потреби ще до остаточного рішення про реалізацію, — щоб якнайшвидше підвищити пластовий тиск і збільшити видобуток.

Скільки потрібно? Можливо, 2 млрд кубометрів на місяць, щоб підстрахувати європейське постачання

Якщо у відповідь на високі ціни зростатиме постачання з інших джерел і скорочуватиметься попит, уряд Нідерландів, на нашу думку, міг би забезпечити Європі газову підстраховку, оголосивши:

  1. Збільшення видобутку на Гронінгені до рівня, достатнього для компенсації втрати червневих постачань через «Північний потік» — 70 млн кубометрів на добу, або 500 млн кубометрів на тиждень.
  2. Загальне зобов’язання підтримувати готовність Гронінгена постачати додатковий газ на європейський ринок, доки ЄС не відмовиться від російського газу.

На практиці таке зобов’язання, ймовірно, означає додатковий видобуток на Гронінгені на рівні 2 млрд кубометрів на місяць протягом наступної зими, якщо припустити, що до зими 2023–2024 років Європа зможе забезпечити додаткові постачання газу та його замінників. Продаж додаткових 2 млрд кубометрів щомісяця протягом восьми місяців — із серпня 2022 року до березня 2023 року — за нинішніми цінами приніс би Гронінгену 24 млрд євро доходів. Водночас Росія втратила б 24 млрд євро газових доходів, що зменшило б її здатність вести війну. Це також особливо ефективно допомогло б послабити дефіцит газу в Німеччині — країні, яка, ймовірно, найбільше постраждає від раптового припинення постачання через «Північний потік — 1». Під час його зупинки на технічне обслуговування темпи закачування газу до німецьких сховищ різко сповільнилися.

Макроекономічний вплив: нижча інфляція, менше підвищень ставок, міцніше євро

Червнева інфляція в єврозоні на рівні 8,6% у річному вимірі значною мірою зумовлена високими цінами на енергію. Вони зростають більш ніж на 40% у річному вимірі та безпосередньо забезпечують 3,6 відсоткового пункту, або 42%, загальної інфляції. Це переважно наслідок рекордно високих цін на газ і спричинених ними рекордних цін на електроенергію. Використання Гронінгена як резервного джерела газу для Європи та послаблення загрози російського газового шантажу мають зменшити макроекономічну нестабільність у трьох аспектах.

По-перше, це має зменшити закладену в ціни газу й електроенергії премію за ризик перебоїв, знизивши самі ціни та їхні коливання. Якщо Гронінген замістить нинішні постачання через «Північний потік», ринок має закласти в очікування нормалізацію або зниження цін на енергію, а отже — сповільнення загальної інфляції з першого кварталу 2023 року. Зниження інфляції та її мінливості матиме й інші важливі наслідки. Послаблення інфляційного тиску з боку пропозиції підтримає економічне зростання, зменшивши тиск на реальні доходи та споживання. Нижча й стабільніша інфляція також знизить ризик помилки в економічній політиці — надмірного посилення у відповідь на тимчасовий шок пропозиції. Це може дозволити ЄЦБ призупинити посилення політики після повернення ставок до оцінюваного нейтрального рівня близько 0,5%. Тобто сукупне підвищення може становити близько 100 базисних пунктів замість значно різкіших 180 базисних пунктів, які нині закладені в ринкових очікуваннях.

По-друге, заміщення російського імпорту газом власного видобутку буде достатньо значним, щоб вплинути на торговельний баланс єврозони: імпорт скоротиться приблизно на 3 млрд євро щомісяця, або на 0,2–0,3% місячного ВВП єврозони. Разом зі зміцненням упевненості завдяки зменшенню наслідків припинення російського постачання це може переважити вплив слабших очікувань підвищення ставок і підтримати помірне відновлення євро до рівня вище паритету з доларом.

Геополітичний вплив: менші доходи та слабші важелі впливу Росії

Використання Гронінгена як резервного джерела газу для Європи може звести залежність від російського газу до мінімального залишкового рівня. Це суттєво послабить Росію — головну загрозу європейській безпеці та добробуту.

Передусім це вдарить по експортних доходах Росії, які підтримують її платіжний баланс і бюджет. Хоча історично газ забезпечував лише близько 10% російських доходів від експорту нафти й газу, через нещодавні рекордні ціни його частка перевищила 30%. Крім того, нафту, яка потрапила під ембарго, можна перевозити танкерами на схід і все одно отримувати певні доходи, хоча й зі знижкою. Натомість трубопровідний газ, охоплений ембарго, не має альтернативного експортного ринку й, найімовірніше, залишиться в надрах. Порівняно з нинішньою ситуацією додаткові доходи Гронінгена — 24 млрд євро за умови заміщення нещодавніх постачань через «Північний потік — 1» протягом восьми місяців за нинішніми ринковими цінами — фактично означали б прямий перерозподіл доходів від Росії до Нідерландів. Це суттєво послабило б здатність Росії фінансувати війну.

Загалом використання Гронінгена як газової підстраховки зменшує загрозу російського газового шантажу та протидіє спробам Росії стримати європейську підтримку України. Воно також відкриває ЄС можливість змінити баланс сил і самому впливати на Росію через умови продажу газу. Наприклад, як ми пропонували в іншому документі — «ГТС як єдиний канал постачання російського газу до Європи», — ЄС міг би вимагати, щоб увесь російський газ надходив до Євросоюзу через українську ГТС, а право власності на нього переходило до покупців на українському кордоні. Це послабило б російський вплив на європейський газовий ринок і дало б Україні можливість запровадити збір на відбудову з транзиту російського газу, який допоміг би фінансувати відновлення країни.