Вплив санкцій на російську економіку

Доходи Санкції
10 СЕР 2022

Версія 1.0

ВІДПОВІДАЛЬНІ РЕДАКТОРИ
Наталія Шаповал, Джейкоб Нелл

АВТОРИ

Огляд російської економіки
Юлія Павицька, Віра Іванчук

Вплив санкцій на нафтовий і газовий сектори
Борис Додонов

Вплив санкцій на торгівлю
Дмитро Покришка, Олексій Гаманюк — аспірант Боннського університету, Роман Кошовник — аспірант Піттсбурзького університету, Світлана Таран

Ключові висновки

Останнім часом короткострокові перспективи російської економіки покращилися. Консенсус-прогнози скорочення економіки у 2022 році переглянули з 10–30% до 6–9,5%. Прогнози інфляції на 2022 рік також знизилися — приблизно з 20% до 12–15%. Останні показники індексів ділової активності PMI повернулися до зони зростання.

Поліпшення прогнозів на 2022 рік забезпечили високі нафтогазові доходи, які сприяли відновленню рубля та разом із заходами державної підтримки частково захистили економіку від першої хвилі санкцій. На тлі зміцнення рубля та послаблення інфляційних очікувань Центральний банк знизив процентну ставку з пікових після вторгнення 20% до 8% і пом’якшив обмеження на рух капіталу.

Проте ми вважаємо це поліпшення тимчасовим, а результати російської економіки — слабкими та її перспективи — вразливими з кількох причин.

По-перше, економіка демонструє слабкі результати попри високі доходи від експорту нафти й газу. Високі ціни на енергоносії забезпечили значний профіцит поточного рахунку, який допоміг стабілізувати рубль, стримати інфляцію та дозволив Центральному банку Росії знизити ставки. Однак у II кварталі 2022 року російська економіка все одно скоротилася на 4,9% порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

Це контрастує зі значним зростанням інших експортерів нафти й газу. Наприклад, економіка Саудівської Аравії у II кварталі зросла на 11,8% у річному вимірі. На нашу думку, разючий розрив між результатами Росії та Саудівської Аравії — приблизно 15 відсоткових пунктів — значною мірою пояснюється впливом санкцій.

По-друге, доходи від експорту нафти й газу — головний захист Росії від санкцій — надалі скорочуватимуться. Ключові санкції проти нафтогазового сектору вже впливають на ситуацію. Зокрема, Центральний банк Росії повідомив, що середня ціна продажу російської нафти у II кварталі становила трохи менше ніж $80 за барель за середньої ринкової ціни $113 за барель. Це підтверджує раніше оцінену знижку на російську нафту приблизно в $35 за барель. Отже, лише у II кварталі санкції призвели до втрати близько $20 млрд нафтових доходів.

Ще важливіше, що вплив нафтогазових санкцій суттєво посилиться після запровадження європейського ембарго: з 5 грудня — на російську сиру нафту, яку перевозять морем, а з 5 лютого — на нафтопродукти. Це зменшить нафтові доходи. Тим часом обсяги продажу російського газу до Європи вже становлять лише третину торішнього рівня. Очікується їх подальше скорочення та фактичне припинення не пізніше 2024 року, коли Німеччина планує повністю відмовитися від російського газу.

Росія за правління Путіна вже переживала кризи платіжного балансу у 2008, 2014–2015 та 2020 роках, коли нафтогазові доходи різко падали. Наступного року, після запровадження європейського нафтового ембарго, за стандартних припущень щодо цін та обсягів постачання ми очікуємо скорочення нафтогазових доходів Росії на 40%.

На тлі тиску на рубль Росія постане перед складним вибором між високою інфляцією та жорсткішою економічною політикою. За будь-якого сценарію її здатність підтримувати власну економіку та вести імперську загарбницьку війну проти України суттєво послабиться.

Якщо ж Європа припинить закуповувати російський газ, частка якого вже скоротилася до трохи більш як 10% європейського газопостачання і який, на нашу думку, можна негайно замінити, відновивши видобуток на газовому родовищі Гронінген, нафтогазові доходи Росії наступного року впадуть до критичного рівня $150 млрд на рік. У недавньому минулому такий рівень уже спричиняв кризи платіжного балансу.

По-третє, санкції завдають удару по внутрішній економіці Росії. У червні промислове виробництво скоротилося на 1,8% у річному вимірі, зокрема виробництво автомобілів — на 62%. ВВП у II кварталі знизився на 4,9%, а реальні доходи населення у травні — на 6,1%.

Ми очікуємо подальшого погіршення влітку, коли наслідки виходу компаній стануть відчутнішими, а вплив санкцій накопичуватиметься. Очікується різке зростання безробіття.

Додатковим свідченням дієвості санкцій вважаємо й рішення Росії обмежувати оприлюднення економічних показників. Детальні дані про торгівлю та банківський сектор уже засекречені, а нещодавній указ передбачає засекречення даних про резерви.

По-четверте, Росія зіткнулася з різким скороченням торгівлі, насамперед через падіння імпорту на 22%. Хоча з погляду розрахунку ВВП це може виглядати позитивно завдяки збільшенню чистого експорту, загалом це ознака вразливості.

Росія часто залежить від такого імпорту й матиме труднощі без нього. Це підтверджують нещодавні повідомлення медіа про те, що російські авіакомпанії розбирають літаки на запчастини. Дослідження Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень RUSI також показало, що російській військовій техніці потрібні 450 компонентів, які виробляють лише розвинені країни, що входять до санкційної коаліції.

Загалом спроба Росії переорієнтувати торговельні та інвестиційні зв’язки з розвинених економік на країни, що розвиваються, матиме високу ціну. Вона поглибить відставання Росії від розвинених країн через скорочення передачі знань і технологій та збільшення логістичних, інфраструктурних витрат і витрат на вихід на нові ринки.

Зокрема, за нашими оцінками, така переорієнтація призведе до постійної втрати близько $80 млрд російського експорту щороку, оскільки частина вуглеводнів, які зараз постачають до Європи, залишатиметься невидобутою.

По-п’яте, Росія почала скорочувати соціальні видатки. Поки що заплановані скорочення відносно помірні: близько $26 млрд на соціальні та інвестиційні програми у 2023–2025 роках. Це приблизно 2,5% бюджету щороку за запланованих доходів у $315 млрд. Кошти спрямовуватимуть на пріоритети російського уряду — військові видатки та підтримку компаній і банків, які постраждали від санкцій.

Уряд РФ оголосив про додаткові $130 млрд підтримки економіки для протидії санкціям цього року, однак підтверджень фактичного надання цих коштів немає. Водночас підтримку посилили за рахунок Фонду національного добробуту, який від початку війни вже взяв на себе зобов’язання надати близько третини своїх ресурсів.

Надалі, у міру посилення впливу санкцій і скорочення нафтогазових доходів, ми очікуємо, що дедалі більший тягар економічних втрат лягатиме на державний сектор. Це виснажуватиме російські нафтові фонди, спричинятиме значні збитки Центрального банку, який підтримує банківську систему, та скорочуватиме ресурси для фінансування державних послуг і пенсій.

Однак без додаткових санкцій їхній критичний вплив навряд чи проявиться раніше кінця 2023 року. Росія за правління Путіна переживала кризи платіжного балансу у 2008, 2014–2015 та 2020 роках, коли нафтогазові доходи різко скорочувалися. Наступного року, після запровадження європейського нафтового ембарго, ми очікуємо падіння цих доходів на 40%.

Тиск на рубль послабить здатність Росії вести війну проти України. А якщо Європа припинить закуповувати російський газ — що, на думку KSE Institute, можна зробити негайно, — нафтогазові доходи Росії наступного року впадуть до критично низького рівня.

Коли нафтогазові доходи опустяться нижче критичної межі, яка, ймовірно, становить близько $150 млрд на рік, для забезпечення зовнішньої рівноваги знадобиться масштабне використання міжнародних резервів та/або суттєве коригування курсу рубля.

На практиці, на нашу думку, російська влада постане перед складним вибором: дозволити рублю ослабнути й погодитися на нове прискорення інфляції, яке скоротить реальні доходи населення, або різко посилити економічну політику, як це вже відбулося навесні, щоб обмежити відтік капіталу та підтримати рубль. Останній варіант сповільнить економіку.

За будь-якого сценарію російська економіка зазнає серйозного удару, порівнянного з кризами 2009, 2014 та 2019 років. Це послабить здатність Путіна продовжувати імперську загарбницьку війну проти України. За чинного рівня санкцій це станеться до кінця 2023 року, проте додаткові обмеження, насамперед європейське газове ембарго, можуть наблизити цей момент.

Скорочення російського імпорту на 22% у II кварталі 2022 року є ознакою вразливості. Росія залежить від технологій, які надходять разом з імпортованими товарами, й матиме труднощі без них. Це вже видно з розбирання російськими авіакомпаніями літаків на запчастини та залежності російської військової техніки від компонентів із країн — союзників України.

Переорієнтація торговельних та інвестиційних зв’язків із розвинених економік на країни, що розвиваються, дорого коштуватиме Росії. Вона поглибить її відставання через скорочення передачі знань і технологій, збільшення логістичних та інфраструктурних витрат і витрат на вихід на нові ринки.

Зокрема, KSE Institute оцінює постійні втрати російського експорту внаслідок такої переорієнтації приблизно у $80 млрд щороку, оскільки частина вуглеводнів, які зараз постачають до Європи, залишатиметься невидобутою.

Вплив санкцій на російську економіку

Версія 2

Завантажити повний матеріал

Вплив санкцій на російську економіку

Версія 1

Завантажити повний матеріал